Чекаємо на сенсацію! У Дніпрі розкопали ймовірну могилу криворізького подвижника Олександра Поля
Чи треба говорити, наскільки цікавим і значущим для Криворіжжя стало б підтвердження факту, що могила належить саме Полю - подвижнику промислового видобутку руди, з якого, власне, невеличке поселення Кривий Ріг перетворилося на залізний клондайк, розрослося й розбудувалося у велике місто?
Так Поль це чи не Поль?
"Наша основна мета – розкрити фундамент церкви Святого Лазаря, виявити її конструкцію і поховання видатних особистостей Катеринослава кінця XIX - поч. XX ст., - розповідає нам начальник Дніпровської експедиції Охоронної археологічної служби України Дмитро Тесленко. - Ми почали розкопки 2 місяці тому і вийшли на кілька поховань - священнослужителів високого рангу і поважних цивільних осіб. Зараз досліджуємо перший із кількох склепів, у яких ховали цивільних із родинами. У роботі маємо 4 склепи, по дослідженні яких ми складемо уявлення про те, хто ж саме там захоронений. Чіткі висновки матимем після того, як завершиться ціла низка досліджень антропологів, істориків і археологів. Звичайно, знайти могилу Поля було б дуже цікавим досягненням. Його можна індентифікувати за кількома артефактами: він має бути похований у своєму парадному мундирі, зі знаками чину та нагородами. Друга складова – антропологічна (у Поля специфічна форма черепа, дуже високий лоб, одна з вилиць виступає, незвичайна форма носа). Треба провести комплекс вимірювань і встановити вік. Усі наші коментарі зараз мають лише гіпотетичний характер, бо скелет доволі зруйнований. І залишки мундиру ще треба ідентифікувати: якій посаді вони відповідають.
На місці розкопок вирує робота: екскаватор черпає й зрушує земельні прошарки, археологи готуються до роботи у склепах, із яких стирчать кістки та дошки домовин. Поміж цінних артефактів скаче безстрашна білочка.
- Це "білка Поля", - жартують історики. - У нас тут тепер усе Поля: кіт Поля, дерево Поля...
"Традиційно вважалося, що Олександр Поль був похований під церквою святого Лазаря, але після війни церкву підірвали, а на місці колишнього цвинтаря створили Севастопольський меморіальний парк, - розтлумачує кандидат історичних наук, директор КП «Етнографічні парки Дніпра» Дмитро Каюк. - Ця версія побутувала до минулого літа, як раптом місцевий історик і блогер Артем Костюк знайшов аерофотознімок льотчика Люфтваффе 1944 року і звернув увагу, що Лазарівська церква розташовувалася не на місці теперішнього кургану, а за 20 метрів далі. І він таки був правий! Ми провели розвідку і 18 травня почали розкопки. Метою було знайти церкву, а в ідеалі - виявити поховання Поля у склепі під церквою. Підвалів чи капсул під храмом ми не виявили, тож почали шукати поблизу. Ми знали, що поряд з Полем (1890) за 26 років по тому поховали його дружину (1916), тож почали шукати парні склепи. Один із перших дав нам надію. Там дві труни: цинкова - з залишками чоловіка, і дерев’яна - з жіночими рештками. Щоправда, могила була пограбована, людські кістки перемішані. Ми обережно ставимось до знахідки – поки не говоримо, що останки належать саме Полю. Заявити це можна лише після всебічних експертиз. Але у нас в роботі ще кілька склепів, і навіть якщо перша могила - не Поля, то наступні можуть виявитись нею. Керівництво міста каже: якщо підтвердять, що ми знайшли саме Поля, то замовлятимемо реконструкцію обличчя, можна буде зробити маску і навіть бюст. Існує також і можливість аналізу ДНК. Олександр Миколайович мав двох дітей, але вони померли. Нащадки його племінників живуть в Аргентині, в Буенос-Айресі. Але це занадто далекі родичі, тож відсоток достовірності може бути доволі низький. Робити ставку на це недоцільно".
Знайдені залишки за багатьма показниками підходять до прикмет мецената, але є й речі, які не стикуються. Щоправда, розкривати усі таємниці журналістам історики не поспішають.
"Чоловік за всіма параметрами схожий на Поля. Шкода, що ми мало про нього знаємо: витяги з журналів, засідання земства, міністерства, декілька листів із колекцій Яворницького, некролог. Навіть його чиновницький клас не відомий, щоб по мундиру зрозуміти (ймовірно, статський радник?) Було б добре, якби залишилась інформація про хвороби, тоді по кістках легше було б ідентифікувати", - каже Дмитро Каюк.
Історики не схильні занадто ідеалізувати цю постать. Він не був класичним успішним буржуа, а скоріше, запопадливим поміщиком-авантюристом, який хапався за все потроху, поверхово. Врешті, розтринькав статки свої й дружини, полишивши борги і судову тяганину. Але він був прекрасним лобістом і зумів привабити у наш край іноземних інвесторів та вільних селян, домогтися проведення залізниці. Це вагомий внесок, - впевнені Дмитро Каюк та Дмитро Тесленко.
Поміж тим, експедиція знайшла чимало прикметних артефактів: церковне приладдя, фрагменти вбрання, кадила, медальйони, підсвічники, фрагменти дзвонів, скла з кольорових вітражів, іконки й царські монети.
"Найцікавіші знахідки – параманний хрест монаха, він із самшиту, тому добре зберігся. У другого священника був нагородний павлівський хрест "за 10 років безпорочної служби". Розкопали Євангеліє та металеві накладки з зображеннями релігійних мотивів, одне з них датоване 1865 роком. Із нецерковного – петличка студента першого міського училища, німецька цинкова монетка 5 пфенігів 1944 року", - коментує старший науковий співробітник, досвідчений археолог Володимир Шалобудов.
У будь-якому випадку, кажуть археологи, ця локація стане пантеоном видатних містян. Тут були поховані близько 30 катеринославських достойників, які зробили внесок у розвиток міста: письменників, лікарів, адміністраторів, кліриків високого рангу. І забувати про них ми не маємо права...
«Дізнавайтесь про новини міста першими! Підписуйтесь на наш Telegram!»
Привіт із далекого минулого. Археологи знайшли стародавній древлянський човен
Від коронавірусу помер гендиректор конструкторського бюро "Південне" Олександр Дегтярев
Силоміць і з матом. Водій маршрутки у Дніпрі викинув з салону пасажирку. Відео