Пішов Майстер. Помер відомий криворізький фотохудожник Борис Косигін

ЖАЛОБА
15.09.20 - 13:53

На 86-му році життя, після тривалої важкої хвороби, пішов від нас знаний і шанований у Кривому Розі фотомайстер, заслужений журналіст України Борис Косигін.

Народився Борис Васильович 1934 року в Ростові-на-Дону. У 1940 році, після смерті батька, вони з мамою переїхали до Кривого Рогу. Після школи закінчив три курси Криворізького гірничорудного інституту на геологічному факультеті. Родина жила в скруті, тож не довчився і пішов заробляти на шахту «Гігант», де і пропрацював 10 років бурильником. Після травми ноги, за порадою товариша, вирішив спробувати свої сили в якості професійного фотокореспондента.

 

Спроба виявилась вдалою - і Кривий Ріг отримав високопрофесійного фотомайстра. 

 

Майже 40 років Борис Васильович пропрацював фотокореспондентом газети «Червоний гірник». Він був не просто кореспондентом, а фотохудожником надзвичайно високого рівня, з іскрою Божого дару. Його роботи - це симбіоз професійної майстерності, глибокого психологізму й любові до людей. 

 

Колеги й друзі цінували його невгамовний характер, чуйність, відмінне почуття гумору, людяність і доброзичливість. 

 

Косигін був повним кавалером міської відзнаки «За заслуги перед містом». У його скарбниці нагород - дипломи міжнародних і всесоюзних фотовиставок. Роботи криворіжця представляли нашу країну в Будапешті, Брюсселі, Ганновері. Борис Васильович співпрацював з інформагентствами ТАСС і РАТАУ. Його фотознімки регулярно розміщували у центральних газетах, в журналах «Радянське фото», «Робітниця».

 

Наш колега неодноразово ставав переможцем фотоконкурсів, брав активну участь у роботі над фотоальбомами про Кривий Ріг. Його світлинами ілюстровані енциклопедичне видання «Дніпропетровська область», «Путівник по Кривому Рогу», фотоальбом «Дніпропетровщина».

 

"Я щаслива людина, - зізнавався Борис Васильович в інтерв'ю. - Мені пощастило з роботою. Адже зараз багато різних видань з'явилося, і влаштуватися туди на роботу фотографом не та вже й складно. А в мій час в місті була одна газета «Червоний гірник» і працювало у ній всього два фотокори, одним з яких багато років був я. Також я вважаю, що мені дуже пощастило з родиною - з дружиною, сином і онуками".

 

І це щира правда. Борис Косигін виховав собі гідну зміну - своє життя з об'єктивом пов'язали його син Сергій та онука Валерія. 

 

Світлий спогад про цю душевну людину залишиться в думках тисяч криворіжців, які й донині у своїх сімейних архівах зберігають пожовклі випуски «Гірника», де уважний погляд Бориса Васильовича зафіксував їхніх рідних, вписавши імена й обличчя в історію Кривого Рогу.

 

Редакція ТРК Рудана висловлює свої глибокі співчуття рідним Бориса Косигіна.

 

«Дізнавайтесь про новини міста першими! Підписуйтесь на наш Telegram!»

Читайте також: