«Я дивився на батька і теж хотів стати військовим», – син загиблого генерала Олександра Радієвського

Журналісти ТРК «Рудана» щороку знімають сюжети у пам’ять про загиблих 23 липня 2014 року бійців. Цього разу вони вирушили до Дніпра та Кропивницького, щоб поспілкуватися з близькими, рідними та побратимами полеглих за свободу українських міст.

Син загиблого генерала розповідає, з батьком спілкувалися нечасто, по декілька хвилин на день. Говорили про майбутнє, планували разом поїхати на відпочинок, коли все скінчиться.

«Моя служба розпочалася ще з раннього дитинства, я дивився на батька і хотів стати військовим. Під час звільнення міст я також перебував у зоні проведення антитерористичної операції. Останні дні, коли батько був живим, я перебував у місті Сіверськ Луганської області. Спілкувалися досить нечасто, тому що було багато справ», – поділився з нашими журналістами син генерала Радієвського Андрій.

Мати Ігора Коцяра згадує, того вечора син говорив з нею дуже довго, ніби передчував щось недобре, а наступного вона, вже з преси, дізналася про те, під Лисичанськом загинули наші військовослужбовці, у тому числі і її син.

Дружина Павла Сніцара каже, про смерть чоловіка дізналася не одразу. Досі не може стримати сліз. У них з Павлом залишились двоє дітей.

Загиблих військових пам’ятають не лише їхні близькі, а й товариші за службою, люди з різних міст. Цих чоловіків насправді можна назвати героями.

Детальніше про загиблих під час визволення Лисичанська героїв дивіться в розширеному сюжеті у неділю у програмі «Постфактум», о 20:30. Наша знімальна група підготувала ексклюзивний матеріал з трьох міст України.