Були школярами, а стали Героями. У 23-ій криворізькій гімназії увічнили пам'ять п'яти випускників

Навічно 24 - старшому солдату Олегу Яцишину. Ще юнаком він хотів захищати Україну. Після строкової служби підписав контракт з Нацгвардією. 8 лютого 2022 року відбув з побратимами на ротацію до Маріуполя. Там Олег отримав важке поранення. Бійця відправили до дніпровської лікарні, але гелікоптер з пораненим на борту не долетів до пункту призначення.

«Їх збили росіяни. Вертоліт упав на окупованій території Запорізької області. Там місцеві мешканці забрали наших хлопців і поховали у братських могилах. Я шукала сина півтора року. Знайшли ми разом з державними органами, вели перемовини з російською стороною і змогли домогтися нарешті, щоб нам повернули тіла наших хлопців. Після ідентифікації тіл я змогла забрати сина, і 21 жовтня 2023 року я поховала його у Кривому Розі», - розповіла Наталія Яцишина, мати Олега.

У російському полоні 29 жовтня 2022 року обірвалося життя сержанта Олексія Волкобоя.

«Олексій був на самому нулі, вони зустрічали всю цю нечисть і були першими, хто їх бачив. На жаль, із військових, які були з братом на 129-му блокпосту, дуже мало залишились живими. Олексій потрапив у полон, ми його знайшли. Сподівались, що вдасться його витягти, але не судилося. На жаль, таких, як він, багато хлопців. Очікую, що всі ми, наші діти і внуки дадуть ворогу гідну відповідь. Слава Героям» - ділиться своїм болем з нами Інна, сестра Олексія Волкобоя.

У складі ТРО, а потім - у підрозділі сил спецоперацій служив наймолодший серед тих, кого сьогодні увічнили на мармуровому портреті. 23-річний солдат Віталій Смородін загинув під Бахмутом, до кінця віддавши свій синівський обов’язок нашій Вітчизні.

Добровольцем вже на другий день великої війни пішов на фронт головний сержант Володимир Бруснік. Торік у червні він поліг на Донецькому напрямку.

Із початку повномасштабного вторгнення служив у підрозділі ТРО, а потім звільняв Херсонщину солдат Денис Аністрат. Там і загинув під селом Князівка у червні 2022 року.

«Мій чоловік був добрим, веселим і гарним. Завжди допомагав друзям, був найкращим батьком для своїх дітей і найкращим чоловіком. Він одним із перших пішов захищати свою Батьківщину, бо дуже її любив», - пишається чоловіком Наталія, дружина Дениса.

Скільки житимем – самі пам’ятатимем і онукам передамо цей болісний карб від утрати кращих синів Криворіжжя. Вічна пам'ять Героям, які поклали душі за землю свою…