Ціль №1 і фортеця: будні хлопців з 17-ї танкової

ВІЙСЬКОВІ
25.02.24 - 9:49

Чому туман і мряка для танкіста краще, аніж ясний день. Джекпот по-військовому і коли  залізний друг краще нових двох. Про стримування штурмів, нову тактику ворога і мобілізацію з військовими 17-ї окремої танкової Криворізької бригади говорить журналіст «Армія TV» Артем Голуб.

На Бахмутському напрямку сьогодні важко, як і всюди. Коли сонце, хлопці не працюють – у небі занадто багато ворожих пташок. А ось дощ, туман і  мряка – то їхній час. Руки розв‘язані, а  згори нічого не прилетить.

 

Піхотинці кажуть, що в танк ніколи не сядуть: “Це банка, і фіг я туди залізу». У танкістів  навпаки:  «Фіг я з танка вилізу. Бігати по вулиці і в броні сидіти не хочу». Як ти це бачиш.

 

Тут є свої плюси і свої мінуси, - відповідає Вадим. -  Ти все-таки сидиш в броні. Навіть якщо прилітає поряд, то уламки тебе не дістануть. А з мінусів - ну ти завжди мішень №1. Наприклад, виїжджає піхота і їде танк, то у кого ти будеш першим стріляти. Звичайно, в танк. Я радий, що  у танкових військах, бо раніше був відряджений до піхоти. А там є з чим порівняти.

 

Був у нас такий нюанс. Ми стояли у зоні очікування. Надходить команда: «Виїжджайте, працюйте, бо русня полізла на наші позиції». Там якраз були більш-менш живі посадки і ми туди позалазили. Працювали у темряві. Виїхали, прив‘язалися і таки доволі  успішно відстрілялись. Тоді чоловік 15 на нас наступали. З них, начебто, півтора назад повернися.

 

На Бахмутському напрямку теж не мед. Вони щодня тут посилюють свої артобстріли. Коли похмуро,  ми більше працюємо, а коли ясно – більше вони.

 

У них більше і Ланцетів і Орланів, вони давлять реально «м‘ясом» і технікою. Їм по-барабану, відправляють свої танки напряму на убій. Виводять на пряму наводку. У нас навпаки,  намагаються і людей і техніку зберегти, убезпечити. Та й техніки у нас стільки немає.

 

Сама жирна ціль, яку ви вражали.

 

Ну на Херсонщині був джекпот, - розповідає Ігор. - Потрапили в трубу, яка проходила під дорогою. І ця труба була нам якраз по лінії вогню. Чоловік 10-ть  (росіян) там і залишились.

 

Як вам танкістам з броніками й касками. Чи залізеш з ними в танк?

 

Туди з ними не залізеш, а поза танком – треба. Нам колись вже прилетіло. То й каски пообминало і  броніки  розірвало. Моя 64-ка, попри те, що старенька, вже тричі рятувала мені життя, - підключається до розмови військовий Павло.

 

Які відчуття, коли прилітає в бруствер?

 

Йде така хвиля. Відразу б‘є по рукам і ногам.  Німіє все. Одного разу влупило, то у мене триплекс випав одразу всередину і припаяло трохи люк. Видавлював його потім ногами. Це якраз хлопці «віджали» 64-ку. І я на ній їздив. А вони ( росіяни) підповзли  вночі і поцілили  з РПГ. Один раз перед машиною вдарило, другий  раз – повз, а на  третій динаміка врятувала. Відчуття, чесно кажучи, не дуже.

 

 У минулому році Україна підбила російський танк  з  номерним знаком 320. А ось фото, де він же  в Будапешті в 1956-му році.

 

Старий танк віджив своє, але з закритих позицій, як арта, в принципі працює. Бо снаряд летить і вибухає. Броня в нього, звичайно,  вже не та, але все ж краще ніж БМП. Але це нерухома ціль. Старою технікою росіяни теж воюють. 64-ок у них вже мало. Залишились переважно Т-72, Т-90, Т-80.

 

Що можеш сказати  тим «маминим черешням», які не хочуть йти в армію. Мовляв я краще Тису перепливу ( втоплюся), ніж буду їхати і воювати за свою країну. 

 

Так ми війну не виграємо, - відверто каже Вадим. - Треба розуміти, що війна не закінчиться, коли ти будеш просто так сидіти вдома. Якщо ми закінчимося, то ви наступні.

 

Джерело – сторінка 17-ї окремої Криворізької танкової бригади.

 

 

 

«Дізнавайтесь про новини міста першими! Підписуйтесь на наш Telegram!»

Читайте також: