Ціль №1 і фортеця: будні хлопців з 17-ї танкової
На Бахмутському напрямку сьогодні важко, як і всюди. Коли сонце, хлопці не працюють – у небі занадто багато ворожих пташок. А ось дощ, туман і мряка – то їхній час. Руки розв‘язані, а згори нічого не прилетить.
Піхотинці кажуть, що в танк ніколи не сядуть: “Це банка, і фіг я туди залізу». У танкістів навпаки: «Фіг я з танка вилізу. Бігати по вулиці і в броні сидіти не хочу». Як ти це бачиш.
Тут є свої плюси і свої мінуси, - відповідає Вадим. - Ти все-таки сидиш в броні. Навіть якщо прилітає поряд, то уламки тебе не дістануть. А з мінусів - ну ти завжди мішень №1. Наприклад, виїжджає піхота і їде танк, то у кого ти будеш першим стріляти. Звичайно, в танк. Я радий, що у танкових військах, бо раніше був відряджений до піхоти. А там є з чим порівняти.
Був у нас такий нюанс. Ми стояли у зоні очікування. Надходить команда: «Виїжджайте, працюйте, бо русня полізла на наші позиції». Там якраз були більш-менш живі посадки і ми туди позалазили. Працювали у темряві. Виїхали, прив‘язалися і таки доволі успішно відстрілялись. Тоді чоловік 15 на нас наступали. З них, начебто, півтора назад повернися.
На Бахмутському напрямку теж не мед. Вони щодня тут посилюють свої артобстріли. Коли похмуро, ми більше працюємо, а коли ясно – більше вони.
У них більше і Ланцетів і Орланів, вони давлять реально «м‘ясом» і технікою. Їм по-барабану, відправляють свої танки напряму на убій. Виводять на пряму наводку. У нас навпаки, намагаються і людей і техніку зберегти, убезпечити. Та й техніки у нас стільки немає.
Сама жирна ціль, яку ви вражали.
Ну на Херсонщині був джекпот, - розповідає Ігор. - Потрапили в трубу, яка проходила під дорогою. І ця труба була нам якраз по лінії вогню. Чоловік 10-ть (росіян) там і залишились.
Як вам танкістам з броніками й касками. Чи залізеш з ними в танк?
Туди з ними не залізеш, а поза танком – треба. Нам колись вже прилетіло. То й каски пообминало і броніки розірвало. Моя 64-ка, попри те, що старенька, вже тричі рятувала мені життя, - підключається до розмови військовий Павло.
Які відчуття, коли прилітає в бруствер?
Йде така хвиля. Відразу б‘є по рукам і ногам. Німіє все. Одного разу влупило, то у мене триплекс випав одразу всередину і припаяло трохи люк. Видавлював його потім ногами. Це якраз хлопці «віджали» 64-ку. І я на ній їздив. А вони ( росіяни) підповзли вночі і поцілили з РПГ. Один раз перед машиною вдарило, другий раз – повз, а на третій динаміка врятувала. Відчуття, чесно кажучи, не дуже.
У минулому році Україна підбила російський танк з номерним знаком 320. А ось фото, де він же в Будапешті в 1956-му році.
Старий танк віджив своє, але з закритих позицій, як арта, в принципі працює. Бо снаряд летить і вибухає. Броня в нього, звичайно, вже не та, але все ж краще ніж БМП. Але це нерухома ціль. Старою технікою росіяни теж воюють. 64-ок у них вже мало. Залишились переважно Т-72, Т-90, Т-80.
Що можеш сказати тим «маминим черешням», які не хочуть йти в армію. Мовляв я краще Тису перепливу ( втоплюся), ніж буду їхати і воювати за свою країну.
Так ми війну не виграємо, - відверто каже Вадим. - Треба розуміти, що війна не закінчиться, коли ти будеш просто так сидіти вдома. Якщо ми закінчимося, то ви наступні.
Джерело – сторінка 17-ї окремої Криворізької танкової бригади.
«Дізнавайтесь про новини міста першими! Підписуйтесь на наш Telegram!»
Військові допомогли загасити пожежу у Кривому Розі
П'ятьох бійців криворізької танкової бригади нагородять за службу на Донбасі
Понад 20 бійців Нацгвардії нагороджені пам'ятною монетою 21-шої окремої бригади ім. Петра Калнишевського