"Ми не штурмуємо, але так само на передку, забезпечуємо готовність до штурмів", - криворізький тероборонець

ВІЙСЬКОВІ

18.12.23 - 11:31

Захисник Криворіжжя – доброволець 129-ї бригади на псевдо «Барік» - власний позивний змінив на свій розсуд, бо за лідерські якості та непохитність власної позиції побратими спочатку хотіли назвати його «Бароном».

До війни Сергій працював на заводі металоконструкцій. У лютому 2022 року зранку прийшов на зміну, де усім робітникам повідомили, що підприємство призупиняє роботу, бо почалася війна, - розповідає доброволець.

«Уже після того, як повернувся додому, почав моніторити місцеві новини та й подався до пункту формування тероборони. Але я раніше не служив, тому відсутність військової підготовки стала на заваді, щоб одразу стати до строю. Довелося чекати, поки почнеться формування додаткових батальйонів. На третій спробі відмовився повертатися додому, допоки не внесуть до списку військовослужбовців ТрО. Записали стрільцем, вдома швиденько зібрав речі і служу до сьогодні», - ділиться тероборонець.

Разом зі своїм батальйоном «Барік» пройшов гідний бойовий шлях від захисту рідного міста та звільнення Херсонщини - до Авдіївки. Під Твердолюбівкою отримав контузію і після лікування повернувся до війська, але вже до взводу забезпечення.

«Спочатку я думав, що це не достатньо бойова служба, але після Авдіївки остаточно попустило, - говорить Сергій. – Спершу, коли ще вздовж Дніпра стояли недалеко від Енергодара, підвозили у підрозділи харчі, речове забезпечення, орки накидували артою, але епізодично. А коли перемістилися на Донеччину і по нас лупили з усіх видів озброєння, повною мірою усвідомив, що то – війна».

Одного разу тероборонці везли самоскид деревини для укріплення бліндажів і трохи проскочили поворот, з того боку їх помітили росіяни і стежили дроном.

«Заїхали на скид, а тут вже по нас летить, вибухає з усіх боків. Але колеса не побило і то добре. Вже на ходу кузов опускали. Пошматувало його трохи. А далі - майже постійно в дорозі, завжди під ворожим наглядом з неба і в біноклі. Розвозимо продукти, доставляємо зброю та боєкомплект на позиції, комусь речі на заміну втрачених, іншим якісь необхідні елементи технічного забезпечення. На голодний шлунок, знаєте, ще й без патронів та гранат багато не навоюєш. А скільки потрібних дрібничок в окопі має бути, за чим у магазин не вискочиш, навіть уявити важко. Звісно, ми не штурмуємо, але забезпечуємо готовність до штурмів і ми так само на передку», - підсумовує Сергій.