Сьогодні у Кривому Розі поховали Любов Ткаченко - одну з трьох жертв ракетного удару по Кривому Рогу

«Це була завжди жвава, надзвичайно рухлива людина. Їй дуже личив образ  циганки на весіллях. Позитивна, весела вона щиро допомагала людям.  Навіть, коли зламала шийку стегна і була прикута до ліжка, не здавалася – була лише на позитиві. Хто б не приходив, щиро всміхалася, підбадьорювала: «Ми з вами ще станцюємо!» - згадує племінниця Любові Федорівни.

У бабусі було 5 онуків, правнучка і численна рідна, - ковтає сльози одна з онучок Катерина.

«Вона було дуже доброю, життєрадісною, біля неї завжди збирались компанії. Її позитив завжди надихав, допомагав іншим. Попри складний перелом збиралась встати  на ноги і бігати, хоча б по хаті. Один з її дітей – мій батько,  зараз в дуже важкому стані в реанімації. Сьогодні – складна операція», - не стримує сліз дівчина.

У фатальну ніч саме він опікувався  матір‘ю. Вогняна хвиля на 80%  випалила його тіло.

Ольга Баранова – сусідка і щира подруга  загиблої. Ще кілька днів тому вони мешкали поруч.

«Я за нею останнім часом доглядала,  по кілька разів на день забігала. Спілкувалися. Вона ж лежача була. Всіх їй було завжди шкода. Я живу… вірніше жила поряд», - схлипує і відвертається жінка.

Людмила Матвієнко – дружина старшого сина пані Людмили, який вже упокоївся на цьому кладовищі.

«Це була надзвичайно добра людина, завжди допомагала, якщо це було потрібно. Такою вона мені і запам‘яталася», - тихо розповідає невістка.

Люди, яких сьогодні на цвинтарі зібрало спільне горе, і досі не можуть оговтатись від тяжкої втрати. Любов Ткаченко  у їхніх спогадах назавжди залишиться людиною, яка мала надзвичайну жагу до життя.

Разом з Любов‘ю Ткаченко в  ніч на 21 вересня загинули 12-річний Максимко Шаульський і його 75-річна бабуся – Валентина Шаульська.