З юності прагнув захищати людей. У Кривому Розі провели в останню путь Героя Максима Ярмолюка

Максим Ярмолюк отримав юридичну освіту – мріяв стати правоохоронцем і досяг своєї мети. Спочатку працював в Управлінні патрульної поліції Кривого Рогу, згодом став заступником командира взводу ТОР патрульної поліції у Борисполі на Київщині. Проводив курси самооборони для жінок.

Захоплювався спортом, східними єдиноборствами та співом – був учасником вокального колективу «Місячне сяйво» у ПК «Інгулець». Писав пісні, грав на гітарі, зачаровував всіх надзвичайним вокалом.

Світлана Волобоєва, керівниця вокального колективу «Місячне сяйво», каже: не встигли оговтатися після втрати свого улюбленця вокаліста Дмитра Репетила, котрий загинув пів року тому, як знову пролунала страшна звістка.
 

«Якщо хтось і замислювався про образ досконалого чоловіка, то це саме він, наш Макс, - розповідає педагогиня про свого учня. - Мужній, сміливий, мудрий, справедливий, освічений, неймовірно талановитий. В листопаді 2012 року наш колектив виграв щасливий білет – до нас на прослуховування прийшов парубок голівудської зовнішності. Була репетиція, на сцені, і я запропонувала йому заспівати. Він дуже старано це робив, а я була вражена - тембр, інтонація, артистизм – все, що треба!

 

Максим був цілеспрямованим, наполегливим і старанним. Концертна діяльність тоді була просто шаленою, і він брав участь у фестивалях, поїздках. Одного разу виступали у Маріуполі. Про це залишилися особливі спогади… Після виступу ми вирішили поїхати до моря, та так загулялися, що не встигли на останній транспорт. Хостел був на іншому кінці міста, і ось ми вночі йдемо через весь Маріуполь. Наш Макс, як справжній тітан, бере дівчат на руки, і кожну несе на руках, виручає.

 

У колектив Максима привела Ася – наша талановита учасниця, яка згодом стала його дружиною. В них народився синок Максим. Це найкраща українська молодь.

 

Ми ніколи не скажемо про своїх загиблих хлопців у минулому часі. Вони наша частка, наше серце, наша душа».

«Максим був надзвичайною людиною, - говорить Олексій Гаврілевич, директор ПК «Інгулець». – Неймовірно талановитий, щирий, активний. Важко дібрати слова, щоб розповісти про нього. Був прекрасним батьком для свого сина. Це велика втрата не лише для рідних, друзів, побратимів – для держави в цілому».

Олексій 15 років був з Максимом в одному колективі.

«Ми не були друзями. Ми були братами, - з болем говорить чоловік. – Народилися і жили в одному будинку, були в дитинстві просто нерозлучні. Колектив – це теж родина, і не тільки творча, ми спілкувалися постійно. Максим захищав Україну з травня. До цього він працював поліцейським у Борисполі. Я казав йому: чому ти йдеш на фронт, в тилу ти теж потрібен людям… А він: «Ні, я буду там хлопцям допомагати». Його 9-річний синочок дуже на нього схожий, має залізну волю, як у батька, відразу помітно…».

За словами друзів, співочий талант Максим відкрив у собі з юності, адже ще у 8 класі разом з друзями створив рок-гурт, писав пісні, грав на гітарі та барабанах. Також приділяв увагу спорту з підліткового віку.

Володимир – друг дитинства Максима, згадує, що його товариш був дуже активним та виокремлювався серед однолітків своєю обдарованістю.

«В 15 років з його ініціативи ми стали ходити на бокс, постійно тренувалися на турніках, брусах. А головне – підтримували один одного. Він був справжнім другом».  

Колеги мами воїна розповіли, що матуся ним дуже пишалася. Він був уважним сином і щирим патріотом. Беріг найрідніших, не розповідав, де знаходиться, як там складно і небезпечно.

Нині важко повірити, що життя кращого сина Кривого Рогу обрівалося. Це сталося 16 серпня на Запорізькому напрямку – окупанти поцілили з танка у воїна, який виконував відповідальне завдання. Йому було лише 37. Таким молодим і мужнім Максим лишиться у пам’яті назавжди.

На колінах, не стримуючи сліз, містяни провели Героя до місця останнього спочинку. Максим Ярмолюк похований на кладовищі селища Широка Дача.

Вічна пам’ять і слава нашому Захиснику!